[Zwrotka 1: Gedz]
Dobro umiera młodo, nadzieja umiera ostatnia
Świat nie uczy, żeby być sobą, raczej zamyka nas w klatkach, yeah, yeah
Od nagłówków po didaskalia, od narodzin po epitafia
Jak superbohater tutaj każdy z nas, (bo wszyscy) chodzimy w maskach
Dobro umiera młodo, nadzieja umiera ostatnia
Świat nie uczy, żeby być sobą, tylko zamyka nas w klatkach
Głowę psują specyfiki, ja od lat mam hajs z muzyki
To krąży w żyłach jak psylocybina, jak ziomy w Bieszczadach, kiedy robią tripy
Tak trudno ubrać to w słowa, o-ostatnio ziom przedawkował
Mam tylko nadzieję, że trafi do góry tam - trzymaj się, elo, Podkowa
[Zwrotka 2: Alyona Alyona]
Землі мої! Там між водами тягнеться ліс
Шкіра моя біла, та з малечку я як і всі з'їла чорної жменю землі
Тече по судинах. Я просто людина
Серед мільйонів людей
Я просто живу і вдихаю повітря, і прагну, щоб зранку настав новий день
Там між горами є квіти ще не зірвані ніким
Їх не топчуть ногами, вони там віки
А ми тут, і ми стирали свої кроси об бетон:
На алеях дірки тут, а не зірки
Ми шукали, що цілющого прикласти нам до ран
Адже поруч є все, то чому ж так болить?
Хмари знову заблукали у засніжених горах
Прагли спокою всі. Ми змогли. І вони змогли
Dobro umiera młodo, nadzieja umiera ostatnia
Świat nie uczy, żeby być sobą, raczej zamyka nas w klatkach, yeah, yeah
Od nagłówków po didaskalia, od narodzin po epitafia
Jak superbohater tutaj każdy z nas, (bo wszyscy) chodzimy w maskach
Dobro umiera młodo, nadzieja umiera ostatnia
Świat nie uczy, żeby być sobą, tylko zamyka nas w klatkach
Głowę psują specyfiki, ja od lat mam hajs z muzyki
To krąży w żyłach jak psylocybina, jak ziomy w Bieszczadach, kiedy robią tripy
Tak trudno ubrać to w słowa, o-ostatnio ziom przedawkował
Mam tylko nadzieję, że trafi do góry tam - trzymaj się, elo, Podkowa
[Zwrotka 2: Alyona Alyona]
Землі мої! Там між водами тягнеться ліс
Шкіра моя біла, та з малечку я як і всі з'їла чорної жменю землі
Тече по судинах. Я просто людина
Серед мільйонів людей
Я просто живу і вдихаю повітря, і прагну, щоб зранку настав новий день
Там між горами є квіти ще не зірвані ніким
Їх не топчуть ногами, вони там віки
А ми тут, і ми стирали свої кроси об бетон:
На алеях дірки тут, а не зірки
Ми шукали, що цілющого прикласти нам до ран
Адже поруч є все, то чому ж так болить?
Хмари знову заблукали у засніжених горах
Прагли спокою всі. Ми змогли. І вони змогли
Comments (0)
The minimum comment length is 50 characters.