H.G. Wells - The Island of Doctor Moreau (Chap. 21) (Український переклад/Ukrainian Translation) Lyrxo Ukrainian Translations (Український переклад)
XXI. ТВАРИННИЙ ЛЮД ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ПОПЕРЕДНЬОГО СТАНУ
Таким чином я став одним із тварино-людей на острові доктора Моро. Коли я прокинувся, довкола було темно. Моя забинтована рука боліла. Я сів, спочатку не розуміючи, де це я. Знадвору чулися грубі голоси. Тоді я помітив, що мою барикаду розібрано і вхід до хижки вільний. Але револьвер і досі в мене у руці.
Я почув чиєсь дихання й помітив, що хтось, зіщулившись, лежить поряд зі мною. Я затамував дух, силкуючись розгледіти, що воно таке. Воно повільно, дуже повільно, ворухнулося. Потім щось м'яке, тепле й вогке пройшлося по моїй руці.
Всі мої м’язи напружилися. Я відсмикнув руку. Мало не скрикнувши від жаху, я, однак, встиг вчасно збагнути, в чому річ, і не спустив курка.
- Хто це? - запитав я хрипким шепотом, усе ше цілячись з револьвера.
- Я, володарю.
- Хто ти?
- Вони кажуть, що вже нема володаря. Та я знаю, я знаю. Я відносив у море тіла тих, кого ти вбив. Я твій раб, володарю.
- Ти той, кого я зустрічав на березі? - запитав я.
- Той самий, володарю.
Це створіння, очевидно, було досить вірне - інакше б воно любісінько могло напасти на мене, коли я спав.
- Гаразд, - сказав я, простягуючи йому руку, щоб воно знову її лизнуло-поцілувало. Я починав розуміти, що означала його присутність, і це надало мені сміливості.
- А де решта?
Таким чином я став одним із тварино-людей на острові доктора Моро. Коли я прокинувся, довкола було темно. Моя забинтована рука боліла. Я сів, спочатку не розуміючи, де це я. Знадвору чулися грубі голоси. Тоді я помітив, що мою барикаду розібрано і вхід до хижки вільний. Але револьвер і досі в мене у руці.
Я почув чиєсь дихання й помітив, що хтось, зіщулившись, лежить поряд зі мною. Я затамував дух, силкуючись розгледіти, що воно таке. Воно повільно, дуже повільно, ворухнулося. Потім щось м'яке, тепле й вогке пройшлося по моїй руці.
Всі мої м’язи напружилися. Я відсмикнув руку. Мало не скрикнувши від жаху, я, однак, встиг вчасно збагнути, в чому річ, і не спустив курка.
- Хто це? - запитав я хрипким шепотом, усе ше цілячись з револьвера.
- Я, володарю.
- Хто ти?
- Вони кажуть, що вже нема володаря. Та я знаю, я знаю. Я відносив у море тіла тих, кого ти вбив. Я твій раб, володарю.
- Ти той, кого я зустрічав на березі? - запитав я.
- Той самий, володарю.
Це створіння, очевидно, було досить вірне - інакше б воно любісінько могло напасти на мене, коли я спав.
- Гаразд, - сказав я, простягуючи йому руку, щоб воно знову її лизнуло-поцілувало. Я починав розуміти, що означала його присутність, і це надало мені сміливості.
- А де решта?
Comments (0)
The minimum comment length is 50 characters.