H.G. Wells - The Island of Doctor Moreau (Chap. 5) (Український переклад/Ukrainian Translation) Lyrxo Ukrainian Translations (Український переклад)
На этой странице вы найдете полный текст песни "H.G. Wells - The Island of Doctor Moreau (Chap. 5) (Український переклад/Ukrainian Translation)" от Lyrxo Ukrainian Translations (Український переклад). Lyrxo предлагает вам самый полный и точный текст этой композиции без лишних отвлекающих факторов. Узнайте все куплеты и припев, чтобы лучше понять любимую песню и насладиться ею в полной мере. Идеально для фанатов и всех, кто ценит качественную музыку.
V. ЛЮДИНА, ЯКІЙ НЕМА КУДИ ПОДІТИСЯ
Рано-вранці - це був другий день після видужання і, здається, четвертий, відколи мене підібрали, - я прокинувся зі своїх тривожних снів, сповнених стрілянини і реву юрби. Згори чути було чиїсь захриплі крики. Я протер очі й лежав, прислухаючись до галасу, лише поволі усвідомлюючи, де це я. Тоді почулося чалапання босих ніг, гуркіт, ніби кидали щось важке, скрип і дзвін ланцюгів. До мене долинув плескіт води. Враз судно круто повернуло, і жовто-зелена пінява хвиля хлюпнула в маленьке кругле віконце каюти; стікаючи, вода ринула геть. Я швидко одягнувсь і метнувся на палубу.
Підіймаючись трапом, я побачив на тлі багряного неба - саме сходило сонце - широку спину капітана і його руде волосся. По мотузці, пропущеній через блок на головній щоглі, капітан спускав пуму. Видно було, що сердешна звірина смертельно перелякана і вся зіщулилась у своїй маленькій клітці.
- За борт їх! - горлав капітан. - Геть їх за борт! Зараз я очищу своє судно від цієї погані!
Він заступав мені дорогу і, щоб вийти на палубу, я змушений був торкнути його за плече. Він відсахнувся і ступив крок назад, щоб розгледіти, хто це такий. З першого погляду було видно, що він і досі п'яний.
- Га? Хто це? - тупо дивлячись на мене, гукнув він, а тоді проблиск свідомості майнув у нього в очах. - А, та це ж містер... містер...
- Прендік, - підказав я.
- Який там у дідька Прендік! - гаркнув він. - Ваше ім'я Заткнипельку. Містер Заткнипельку!
Певно, що нічого було відповідати цій тварюці. Але те, що він далі збирався робити, - то вже й зовсім я не міг передбачити. Він простяг руку до трапа, біля якого стояв Монтгомері, розмовляючи із плечистою сивою людиною в брудній синій фланелевій одежі: людина ця, мабуть, щойно ступила на борт.
- От-тюди, - заревів капітан, - от-тюди, проклятий містере Заткнипельку!
Монтгомері і той прибулець на ці слова обернулися.
- Чого ви хочете? - запитав я.
- Забирайся геть, проклятий містере Заткнипельку, ось чого я хочу! Геть під три вітри, й хутко мені! Ми прибираємо наше судно, очищаємо наше нещасне судно! Ану - за борт!
Рано-вранці - це був другий день після видужання і, здається, четвертий, відколи мене підібрали, - я прокинувся зі своїх тривожних снів, сповнених стрілянини і реву юрби. Згори чути було чиїсь захриплі крики. Я протер очі й лежав, прислухаючись до галасу, лише поволі усвідомлюючи, де це я. Тоді почулося чалапання босих ніг, гуркіт, ніби кидали щось важке, скрип і дзвін ланцюгів. До мене долинув плескіт води. Враз судно круто повернуло, і жовто-зелена пінява хвиля хлюпнула в маленьке кругле віконце каюти; стікаючи, вода ринула геть. Я швидко одягнувсь і метнувся на палубу.
Підіймаючись трапом, я побачив на тлі багряного неба - саме сходило сонце - широку спину капітана і його руде волосся. По мотузці, пропущеній через блок на головній щоглі, капітан спускав пуму. Видно було, що сердешна звірина смертельно перелякана і вся зіщулилась у своїй маленькій клітці.
- За борт їх! - горлав капітан. - Геть їх за борт! Зараз я очищу своє судно від цієї погані!
Він заступав мені дорогу і, щоб вийти на палубу, я змушений був торкнути його за плече. Він відсахнувся і ступив крок назад, щоб розгледіти, хто це такий. З першого погляду було видно, що він і досі п'яний.
- Га? Хто це? - тупо дивлячись на мене, гукнув він, а тоді проблиск свідомості майнув у нього в очах. - А, та це ж містер... містер...
- Прендік, - підказав я.
- Який там у дідька Прендік! - гаркнув він. - Ваше ім'я Заткнипельку. Містер Заткнипельку!
Певно, що нічого було відповідати цій тварюці. Але те, що він далі збирався робити, - то вже й зовсім я не міг передбачити. Він простяг руку до трапа, біля якого стояв Монтгомері, розмовляючи із плечистою сивою людиною в брудній синій фланелевій одежі: людина ця, мабуть, щойно ступила на борт.
- От-тюди, - заревів капітан, - от-тюди, проклятий містере Заткнипельку!
Монтгомері і той прибулець на ці слова обернулися.
- Чого ви хочете? - запитав я.
- Забирайся геть, проклятий містере Заткнипельку, ось чого я хочу! Геть під три вітри, й хутко мені! Ми прибираємо наше судно, очищаємо наше нещасне судно! Ану - за борт!
Комментарии (0)
Минимальная длина комментария — 50 символов.
Информация
Мы рекомендуем вам зарегистрироваться или авторизоваться, чтобы оставлять комментарии и использовать все функции сайта.
Комментариев пока нет. Вы можете быть первым!