І навіть, якщо в мене залишився лише день… (And even if I only have a day left…) MONATIK

[Текст пісні «І навіть, якщо в мене залишився лише день…»]

І навіть якщо в мене залишився лише день
Знай, що попереду усе життя в таких, як я
Назад вже вороття немає
Будинок рідний враз перетворився на намет
І вони не забудуть тих очей
Що закривалися від рук твоїх із злим татуюванням Z
Сама не раз згадаєш
Йди геть!
Бо ти вже не така страшна
Сьогодні вперше за ті дні, що нам здаються довгими роками, посміхаюсь
І посмішку мою запам'ятай
Згадуй навіки, уві сні і наяву
Доки повільно у глибоких водах від самотності зникаєш
А я стою
Дивлюсь на тебе і дивуюся
Це ж треба низько впасти так
Що діти твоїх птиць-убивць малюють
Я бачив, бачила і ти
Я вибачаюсь, якщо раптом і драматизую
Але вуста твої не чесні, честно кажучи вже не працюють
Я впевнений, що ти тепер драматизуєш
Прийшла пора тобі піти
Йди геть!
Поглянь, що в мене ти забрала
Що ти наробила
Ти розвалила міста в мені, мости в мені
Людей в мені вбила
А я стою
І мрії створюю ще дужче
І дуже чітко уявляю, як на моїй землі все зажило
Як обіймаються від щастя рідні душі
Я чую, як вони сміються
Як забувають все, що їх бентежило
Я бачу діти бігають у парку
І пролунала не сирена, а шкільний дзвінок
Діти усі сіли за парту
Мистецтва розпочався в них урок
Я бачу люди ходять у кіно і на концерти
Співають в унісон, разом, відверто
Так шрами на душі і тілі заважають їм
Глибокі, ті, що ти лишила
Але вони танцюють і стрибають вище, що є сили
Біль зникає
Знаєш
Я бачу мати обіймає свого сина
Я бачу як вогонь вже загасили у містах
Я відчуваю, як зникають біль, страждання, сльози і народжується сила
Я відчуваю, як зникає страх
Я бачу люди повертаються з чужих земель
На землі, котрі так любили з самого дитинства
Я чую в небесах літають літаки
Їх не бояться, бо вони летять із миром до землі
Землі, на котрій сяє мир, добро, взаєморозуміння і єдинство
Я чую, як птахи співають
Бачу, як виходить сонце з горизонту
Я бачу прокидаються міста і всі по своїм справам розбігаються
Діляться планами вуста
Всі на улюбленій роботі
Я чітко чую друзі гучно обговорюють свій день у пабі
Не на фронті
Я чую свіжий і такий смішний стенд-ап
І люди сльози витирають вже від сміху
Безтурботно
Я бачу, як зникають танки
З'являються набридливі з автомобілів пробки
Думки несуться у танок
І перетворюються мрії про майбутнє в замальовки
Я чую літо нам свої вірші, красиві теплі знову пише
А суперечок тих, які були раніше, я не чую
Навколо лише справжня, гучна, улюблена до болю у душі місцева тиша
Мені не вистачить години описати все, у що я вірю. Дня тим паче
Ми жили добре. Жити будемо ще краще
Я щиро вірю, що я це побачу
Та навіть, якщо в мене залишився лише день
Знай, що попереду усе життя в таких, як я
Як думаєш, вони тобі таке пробачать?