H.G. Wells - The Island of Doctor Moreau (Chap. 18) (Український переклад/Ukrainian Translation) Lyrxo Ukrainian Translations (Український переклад)
На этой странице вы найдете полный текст песни "H.G. Wells - The Island of Doctor Moreau (Chap. 18) (Український переклад/Ukrainian Translation)" от Lyrxo Ukrainian Translations (Український переклад). Lyrxo предлагает вам самый полный и точный текст этой композиции без лишних отвлекающих факторов. Узнайте все куплеты и припев, чтобы лучше понять любимую песню и насладиться ею в полной мере. Идеально для фанатов и всех, кто ценит качественную музыку.
XVIII. МОРО ЗНАЙДЕНО
Помітивши, що Монтгомері вже третій раз наливає собі коньяк, я вирішив утрутитись. Він і так уже був напідпитку. Я сказав йому, що з Моро, певне, щось негаразд, а то б він уже повернувся, отже, ми мусимо з'ясувати, що саме з ним сталося. Монтгомері почав заперечувати, але зрештою погодився з моєю думкою. Ми трохи поїли і втрьох подалися на розшуки.
Може, це пояснюється моїм тодішнім напруженням, але я й досі виразно пам'ятаю, як ми блукали в спекотній тиші тропічного надвечір'я. Попереду, горблячись, йшов Млінг, його дивовижна чорна голова жваво крутилася, коли він зиркав то в один бік, то в другий. Він не мав зброї, - свою сокиру він загубив під час сутички із свино-людьми. Тоді за зброю правили йому власні зуби. Позад нього, засунувши руки в кишені, похнюплено плентався Монтгомері. Він сп'янів і злостився на мене, що я відірвав його від чарки. Моя ліва рука була на шлейці, - щастя, що саме ліва! - у правій тримав я револьвер,
Ми йшли вузькою стежкою поміж дикої рослинності острова, простуючи на північний захід. Аж ось Млінг прикипів до землі й прислухався. Монтгомері мало не налетів на нього й також зупинився. Напружуючи слух, ми почули за деревами якийсь галас і тупотіння, що швидко наближалися до нас.
- Він помер, - промовив чийсь тремтливий голос.
- Він не помер, він не помер, - бурмотів інший.
- Ми бачили, ми бачили, - заторохкотіло кілька голосів.
- Егей! - зненацька вигукнув Монтгомері. - Гей, ви!
- Нема на вас диявола! - гукнув я, стискуючи револьвер. Спочатку запала тиша, а потім у густому плетиві гілля
почувся тріск, і раптом показалося з півдюжини облич - облич з якимось новим, незвичним виразом. З Млінгової горлянки вирвалось гарчання. Я побачив мавпо-людину, - я вже впізнав її по голосу, - і двох закутаних у біле створінь, які в день мого прибуття були в човні Монтгомері. Біля них стояли дві плямисті тваринки і та страхітливо згорблена потвора, яка оповіщала Закон, із сірими патлами, що спадали їй на щоки, з насупленими сірими бровами й сірою щетиною, наїжаченою посеред приплюснутого лоба. Ця волохата потвора з цікавістю поглядала на нас із зеленої гущавини своїми червоними очима.
Всі мовчали. Тоді Монтгомері, затинаючись, спитав:
- Хто с-сказав, що він помер?.. Мавпо-людина винувато зиркнула на сіру потвору.
- Він помер, - озвалася та. - Вони бачили.
Помітивши, що Монтгомері вже третій раз наливає собі коньяк, я вирішив утрутитись. Він і так уже був напідпитку. Я сказав йому, що з Моро, певне, щось негаразд, а то б він уже повернувся, отже, ми мусимо з'ясувати, що саме з ним сталося. Монтгомері почав заперечувати, але зрештою погодився з моєю думкою. Ми трохи поїли і втрьох подалися на розшуки.
Може, це пояснюється моїм тодішнім напруженням, але я й досі виразно пам'ятаю, як ми блукали в спекотній тиші тропічного надвечір'я. Попереду, горблячись, йшов Млінг, його дивовижна чорна голова жваво крутилася, коли він зиркав то в один бік, то в другий. Він не мав зброї, - свою сокиру він загубив під час сутички із свино-людьми. Тоді за зброю правили йому власні зуби. Позад нього, засунувши руки в кишені, похнюплено плентався Монтгомері. Він сп'янів і злостився на мене, що я відірвав його від чарки. Моя ліва рука була на шлейці, - щастя, що саме ліва! - у правій тримав я револьвер,
Ми йшли вузькою стежкою поміж дикої рослинності острова, простуючи на північний захід. Аж ось Млінг прикипів до землі й прислухався. Монтгомері мало не налетів на нього й також зупинився. Напружуючи слух, ми почули за деревами якийсь галас і тупотіння, що швидко наближалися до нас.
- Він помер, - промовив чийсь тремтливий голос.
- Він не помер, він не помер, - бурмотів інший.
- Ми бачили, ми бачили, - заторохкотіло кілька голосів.
- Егей! - зненацька вигукнув Монтгомері. - Гей, ви!
- Нема на вас диявола! - гукнув я, стискуючи револьвер. Спочатку запала тиша, а потім у густому плетиві гілля
почувся тріск, і раптом показалося з півдюжини облич - облич з якимось новим, незвичним виразом. З Млінгової горлянки вирвалось гарчання. Я побачив мавпо-людину, - я вже впізнав її по голосу, - і двох закутаних у біле створінь, які в день мого прибуття були в човні Монтгомері. Біля них стояли дві плямисті тваринки і та страхітливо згорблена потвора, яка оповіщала Закон, із сірими патлами, що спадали їй на щоки, з насупленими сірими бровами й сірою щетиною, наїжаченою посеред приплюснутого лоба. Ця волохата потвора з цікавістю поглядала на нас із зеленої гущавини своїми червоними очима.
Всі мовчали. Тоді Монтгомері, затинаючись, спитав:
- Хто с-сказав, що він помер?.. Мавпо-людина винувато зиркнула на сіру потвору.
- Він помер, - озвалася та. - Вони бачили.
Комментарии (0)
Минимальная длина комментария — 50 символов.
Информация
Мы рекомендуем вам зарегистрироваться или авторизоваться, чтобы оставлять комментарии и использовать все функции сайта.
Комментариев пока нет. Вы можете быть первым!